Що таке монетарна політика
Один із найпотужніших економічних інструментів держави — монетарна (грошово-кредитна) політика. Вона дозволяє впливати на такі макроекономічні компоненти, як обсяг грошової маси, активність на кредитному ринку та курс національної валюти. Інвестору необхідно розуміти роль грошово-кредитної політики в економіці, оскільки вона є одним із основних факторів, що визначають вартість фінансових активів та їх перспективи.
Поняття монетарної грошової політики
Під монетарною політикою маються на увазі дії та повідомлення Нацбанку, спрямовані на досягнення економічних цілей, затверджених владою країни.
За реалізацію монетарної політики держави відповідає спеціальний фінансовий інститут, який має значну незалежність. В Україні це Нацбанк, у США – ФРС (Федеральна резервна система), у ЄС – ECB (Європейський центральний банк). Завдяки своїй автономності центробанки певною мірою захищені від тиску з боку держструктур та окремих політиків.
У різних країнах функції монетарної політики схожі. Вони включають:
- Профілактика інфляції
- Сприяння зростанню економіки
- Проведення антикризових заходів
Є й відмінності, зумовлені особливостями економік: так, американська ФРС сприяє підтримці високого рівня зайнятості населення, а Нацбанк прагне забезпечити стійкість курсу гривні.
Ключові напрями грошово-кредитної політики в Україні встановлюються Нацбанком спільно з Кабміном і переглядаються не частіше ніж один раз на квартал.
Для визначення стратегії діяльності Нацбанк використовуэ спеціальний документ, який містить основні орієнтири грошово-кредитної політики. У ньому вказано:
- Цілі монетарної політики
- Аналіз поточного стану
- Прогнози та сценарії
- Методи монетарної політики
Подібні документи, розраховані на довгострокову перспективу, формуються й іншими центробанками.
Так, 27 серпня 2020 р. ФРС США опублікувала Заяву про довгострокові цілі та стратегію грошово-кредитної політики, в якій говориться, що раз на п'ять років проводитиметься глобальний перегляд її інструментів та напрямків.
Важливим компонентом таких документів є публікація цільового показника інфляції, підтримку якого забезпечують інструменти грошово-кредитної політики держави. В Україні цей орієнтир встановлено на рівні 5% плюс/мінус 1 пункт, а в США та Великій Британії він становить 2%
Інструменти монетарної політики держави
Грошово-кредитна політика одна із двох основних інструментів, застосовуваних державою для регулювання економіки. Друга — бюджетно-податкова політика, за яку відповідає Мінфін. Координація податкового навантаження та регулювання параметрів бюджету з монетарною політикою допомагає підтримувати стабільність економіки.
До актуальних інструментів грошово-кредитної політики Нацбанку належать:
- Ключова відсоткова ставка — визначає ціну кредитів НБУ для комерційних банків
- Норми обов'язкового резервування — вони регулюють, який відсоток своїх капіталів банки повинні зберігати в НБУ
- Операції на відкритих ринках — діяльність НБУ із купівлі-продажу цінних паперів, переважно — держоблігацій. Поняття «відкритий ринок» має на увазі, що Нацбанк працює не з певними агентами, а з усіма дилерами
- Рефінансування — надання кредитів від НБУ комерційним банкам
- Операції з валютою — купівля-продаж Нацбанком доларів та євро для стабілізації курсу гривні
- Відстеження показників грошової маси — встановлення НБУ відповідних індикаторів та їхній моніторинг
- Прямі кількісні обмеження — визначення меж для операцій кредитних організацій
- Емісія облігацій НБУ
Інструменти монетарної політики Центробанку зазвичай застосовуються комплексно, оскільки доповнюють одне одного.
Можливе використання й інших методів, найважливішим з яких є публічні виступи керівництва Нацбанка щодо подальших напрямів монетарної грошової політики держави.
Види монетарної політики
Коли інструменти застосовуються комплексно, йдеться про проведення монетарної фінансової політики. Виділяють три її різновиди: м'яка, жорстка та нетрадиційна. Перші дві є вже звичними для економік, а третя набула популярності під час іпотечної кризи 2007–2008 років. та епідемії COVID-19.
Для м'якої політики характерні:
- Низька базова ставка НБУ
- Низькі норми резервування
- Скуповування держоблігацій
Такі дії призводять до збільшення грошової маси та швидкості її обороту, забезпечуючи доступність кредитів. Відбувається стимулювання економічного зростання, але виникають і несприятливі наслідки — прискорюється зростання інфляції, і фінансові ринки утворюють бульбашки. Тоді в хід йде політика стримування, яка застосовує протилежні заходи, серед яких:
- Висока базова ставка НБУ
- Підвищені норми резервування
- Продаж держоблігацій
Її результатом є зменшення грошової маси та підвищення вартості кредитів. Зрештою не тільки падає ділова активність, а й відбувається зниження інфляції та посилення фінансової дисципліни в економіці. Знову настав час для м'якої політики.
Теоретичне визначення нетрадиційної грошово-кредитної політики відсутнє. На практиці вона включає:
- Наднизькі базові ставки
- Кількісне пом'якшення (QE)
- Нульові норми резервування
- Допомога фінансовим структурам у рефінансуванні кредитів
- Масові вливання коштів на економіку
Саме така політика проводилася провідними центробанками у недавніх кризових ситуаціях.
Так, з початком епідемії COVID-19 ФРС США здійснила наступний комплекс заходів:
- Базову ставку знижено до 0–0,25%
- Зменшено до нуля вимоги до обов'язкового банківського резервування
- Прийнято поправки до документа про стратегічні цілі грошово-кредитної політики країни: його доповнили положенням, згідно з яким цільова інфляція має становити 2% протягом середньострокового періоду, а не в певний момент часу
- Розпочато програму масової скупки цінних паперів, причому не тільки інвестиційного характеру. Як наслідок, баланс ФРС зріс за рік приблизно на 3 трлн дол.
У Європі ECB вжив таких заходів:
- Законсервував нульову базову ставку та негативну ставку за депозитами (-0,5%)
- Запустив скупку активів
- Надав масову допомогу у рефінансуванні кредитів
Подібні заходи вживали центробанки Японії (BOJ) та Китаю (PBC): допомога у рефінансуванні, наднизькі ставки та масова скуповування цінних паперів.
Результатом усіх цих дій стало підвищення сумарного балансу найбільших центробанків: до березня 2021 р. він становив близько 26 трлн дол.
| Центробанк | Баланс, трлн долл. |
|---|---|
| ФРС США | 7,5 |
| ECB Євросоюз | 7,1 |
| PBC Китай | 3,9 |
| BOJ Японія | 7,1 |
Однак у заявах керівництва провідних центробанків наголошується, що QE, наднизькі ставки та інші інструменти нетрадиційної політики не діятимуть постійно.
Як монетарна політика впливає на фондовий ринок
Грошово-кредитна політика, що проводиться владою, безпосередньо впливає на ціни:
- Акцій
- Облігацій
- Біржових товарів (коммодіті)
Інструменти грошово-кредитної політики можуть, як мінімум, у короткостроковому плані вирішальним чином впливати на вартість активів.
Найбільш показовим прикладом є криза реального сектора через COVID-19. Хоча у 2020 р. ВВП США впав на 3,5%, акції впевнено продовжували зростання QE та іншими інструментами надм'якої монетарної політики.
Протилежна картина спостерігалася над ринком держоблігацій. Спочатку через кризу їхня прибутковість різко знизилася: масове скуповування інвесторами, що тікають від ризиків, призвела до підвищення котирувань держоблігацій і, як наслідок, до відносного зменшення відсоткових виплат. У міру реалізації антикризових заходів інвестори почали забирати кошти, зокрема, на придбання акцій.
Також вгору пішли ціни і на багато біржових товарів. Наприклад, золото подорожчало за 2020 рік майже на 24%.
Але на більш тривалому відрізку часу лише заходів монетарної політики вже недостатньо — зростання цін фінансових активів має спиратися на реальну ситуацію в економіці та результати діяльності конкретних компаній і галузей.
Суть монетарної політики держави полягає у використанні центробанком низки інструментів для контролю інфляції, стабілізації валютного курсу та проведення антикризових заходів. Коли влада комплексно застосовують ці методи, йдеться про певну грошово-кредитну політику уряду: стимулюючу, стримуючу чи нетрадиційну. Остання активно використовується світовими центробанками для подолання наслідків COVID-19. Її основні інструменти — наднизькі базові ставки, мінімізація вимог резервування банків та політика масової скуповування цінних паперів, зокрема приватного сектора (QE). Таке вливання грошей у економіку сприяло зростанню акцій та підвищенню цін на біржові товари (коммодіті). Зворотній її бік — виникнення інфляції, що сприяє поступовому переходу до жорсткішого регулювання монетарної політики.
Фото: GOOGLE.COM